Олександр Демченко: дубль у ворота «киян», чи міг колись вихованець «Шахтаря» опинитися в «Динамо»?

Олександр Демченко – український півзахисник одеського «Чорноморця», якого недавно визнали найкращим гравцем 26 туру УПЛ, після двох забитих м’ячів у ворота київського «Динамо». Нам вдалося поспілкуватися з вінничанином про футбол у воєнний час та як грав у четвертому дивізіоні Італії. А також стосовно настрою колективу «Чорноморця» в кінці сезону, отримавши відповіді на наступні провокаційні питання: хто в команді забиває найкрасивіші голи, найчастіше запізнюється, і, кого б з колективу відправив на головну музичну сцену країни – читайте далі.

— Олександре, Слава Україні! Вікіпедія каже, що Ви родом із Вінниці. У більшості людей нині це місто, на жаль, асоціюється з подією 14 липня 2022 року, коли внаслідок ракетної атаки росіян постраждало понад 200 осіб. Скажіть, чи досі в пам'яті той день, що відчували?

— Героям Слава! Того дня мене не було у Вінниці, був на зборах в Олександрії. Коли дізнався про цю новину почав переживати за близькими. Відразу зателефонував їм, на щастя, моїх близьких не було поряд з місцем терористичної атаки росіян. І співчуваю тим, хто в той день, на жаль, втратив рідних. Це величезний жах для Вінниччини. Після трагедії приїхав до міста, проїжджав біля Будинку офіцерів… У мене просто зупинявся подих, було дуже моторошно. Те, що наші вороги роблять не вкладається в голові, моральні виродки. Для них навіть слів неможливо підібрати… Таких просто не існує.

— Де Ви зустріли повномасштабне вторгнення росії в Україну? Що зробили найперше?

— Зустрів в Олександрії. Приблизно о шостій ранку мені зателефонували батьки. Кажуть, що почалась війна. Шокований разом з дівчиною моніторили новини, а потім зібрали речі та поїхали до родичів у Вінницю. Були страшні затори, понад годину чекали, щоб заправити автомобіль. Їхали й не вірили у те, що взагалі відбувається: всі панікують, біжать, величезні черги всюди, над головою літають невідомі літаки. Коли приїхали до батьків роздумував, як діяти далі.

— Уже минув рік повномасштабної війни, яка розпочалась проти нашого народу ще у 2014 році. Чи помічаєте за собою якісь зміни за останній рік?

— Став більше цінувати своє життя. Нині обачливіше дивлюсь на все те, що відбувається навколо мене. Вже звик до нової реальності, воєнної. Коли, наприклад, матчі перериваються через повітряну тривогу, йдеш в укриття. Але все одно важко звикати до того, коли бачиш з вікна як летять ракети або прокидатися вночі від вибухів в місті.

— Можливо, помічаєте за собою якісь націєтворчі зміни: повернулися до української мови, відмовилися від споживання російського контенту тощо. Прямо запитую: чи лунає нині російський реп у роздягальні «Чорноморця»?)

— Я з дитинства говорю рідною мовою – українською. Музику слухаю або іноземну або українських виконавців. У роздягальні «Чорноморця» взагалі музику ніхто не слухає. Не знаю чому, ніби не забороняють. Чи колонки ні в кого немає, чи що (посміхається).

— Колись Ви грали у 4 професійній лізі Італії за місцеві колективи «Абано Кальчо» і «Портуенсе». Цікаво дізнатися рівень футболу вищезгаданого турніру, якщо порівняти з УПЛ сьогоднішньою? Яке б місце там зайняли наші гранди?

— Якщо порівняти суто ігрову частину, то зрозуміло, що команди УПЛ на дві-три голови вище, ніж четверта ліга Італії. Адже наші гранди можуть виступати в Лізі Чемпіонів, Європи, Конференції. Однак, що стосується футбольної інфраструктури, вболівальників, відношення, то в цьому плані там – кайфово. Італійці дуже люблять футбол насамперед, неважливо яка ліга. Від малого до дорослого всі знають і говорять про футбол. Це круто, коли люди похилого віку цікавляться, приходять на стадіон, обговорюють – вони знають всіх гравців, байдуже в якій лізі ти граєш. Це дуже круто, нам потрібно брати приклад.

— В юному віці Ви виступали за школу донецького «Шахтаря». А чи не було запрошень приєднатися до академії «Динамо», яке нещодавно «привітали» в День Народження клубу двома забити м’ячам?

— Ні, таких пропозицій не надходило. В «Шахтарі» провів один рік. Після чого пішов в академію ФК «Карпати». Надалі доля мене не зводила ні з «Шахтарем», ні з «Динамо».

— УПЛ нещодавно оголосила Вас найкращим гравцем 26 туру, а тренером визнали – Романа Григорчука. Ще до гри з «киянами» на ютуб каналі «Чорноморця» вийшло з Вами інтерв’ю, поточна розмова ще вийде в маси. Як взагалі ставитеся до такої уваги від ЗМІ після вдалих ігор? Не заважає? В команді не жартують, що можете вхопити зіркову хворобу?

— Ні, в мене немає і не було ніколи зіркової хвороби, хоча про це ліпше запитати близьких. Те, що зараз прикута якась увага до мене – це приємно. Для цього треба постійно демонструвати якісну гру, потрапляти у збірну туру, ставати кращим гравцем, прогресувати. У жодному разі не збираюсь зупинятися. Футбол – нікому нічого не пробачає. Він відразу відсіює таких гравців, не встигнеш оглянутися, як про тебе вже всі забули й ніхто не говорить. Тому потрібно працювати над собою завжди.

— Виділіть пару футбольних аспектів, які наразі прагнете покращити?

— А якщо немає слабких місць?! (посміхається) Жартую, звичайно. Мені багато над чим слід ще працювати, вдосконалювати свою гру. Не можу сказати над якими аспектами найбільше працюю, адже зараз мої суперники прочитають і потім будуть знати, як мене зупинити на полі, чого не потрібно робити.

— Наступні питання мають на меті дізнатися детальніше про сьогоднішній колектив «Чорноморця»: Назвіть трьох гравців, які забивають здалеку красиві голи?

— На першому: Алефіренко – він іноді сам не розуміє як такі шедеври забиває. На другому: Авагімян, а на третьому: Васильєв.

— Хто в команді найчастіше запізнюється на тренування тощо?

— А в нас не можна запізнюватися на тренування, інакше оштрафують. Тому усі приходять вчасно (посміхається).

— Уявімо наступну ситуацію: Новий сезон «Голосу країни». Клуб вирішив відправити під час міжсезоння одного з футболістів «Чорноморця» на шоу, щоб здобути море нових прихильників. Кого б Ви відправили на головну музичну сцену країни?

— Не знаю в кого який голос. Не чув, щоб хтось співав. Але, якщо піде туди дует Алефіренко-Авагімян, думаю, як мінімум, всі будуть стоячи аплодувати – вони зроблять шоу.

— Який настрій команди на останні фінальні ігри сезону? [Інтерв'ю було записане перед стартом трьох останніх ігор «Чорноморця» - ред.]

— Настрій зараз у нас хороший. Налаштовуємося на наступні ігри. Вони нічим не відрізняються від попередніх. Ми до кожної гри підходимо індивідуально, завжди прагнемо перемагати. Кожен з цих матчів для нас важливий однаково, будемо старатися виграти всі.

— Побачив на Вашій Instagram сторінці інформацію, щодо аукціону власної ігрової футболки. Чи можете розповісти читачам про це детальніше? Це не перша участь у поточній благодійній діяльності?

— Так, це вже друга футболка, яку подав на аукціон. Коли хтось просить допомогти якійсь бригаді, якщо є змога – допомагаю. Через такий аукціон або свої кошти відправляю, завжди залюбки підтримати наших воїнів.

— Кому нині присвячуєте свої голи? Заради кого грає Олександр Демченко?

— Попередні два м’ячі присвятив матері, адже давно обіцяв. Наступні буду присвячувати вже дівчині, теж чекає (посміхається).